Тактичний огляд 2017 року: Пеп Гвардіола підтверджує його версію пост-Cruyffianism | Джонатан Вілсон

Рік закінчується Пеп Гвардіола асцендент, його juego de posici?n, розвивалися з плином часу та змінами і злегка переиначенных для Англії, рухалися крізь Прем'єр-Ліги, так як його переповнюють усіх в Ла лізі і Бундеслізі. Будуть звичайні скарг про те, скільки грошей було витрачено і, більше того, про походження цих грошей, але англійський футбол ніколи не бачив нічого подібного.

Коли Гвардіола виграв дві Ліги Чемпіонів за три сезони в "Барселоні", їх стиль став гегемоном. Там були відмовники, такі як Жозе Моурінью, але переважна більшість клубів хотіли мавпи їх манеру гри. Там було, коротко, глобальна зацикленість на статистиці володіння, які, ймовірно, закінчилася тиждень в 2013 році, коли дортмундська "Боруссія" і "Баварія" відповідно втовкмачують "Реал" і "Барселона" у першому матчі Ліги Чемпіонів півфінал, граючи в контратакуючий футбол. Кевін де-Брейне: великий ляльковий майстер, який робить "Манчестер Сіті" тік | Джонатан Вілсон Детальніше

Почався новий вік. Гвардіола, тримаючись при цьому вірним своїм принципам Cruyffian, адаптував свій стиль для Бундесліги і став більш гнучким, його досягнення, можливо, недооцінених з-за неодноразових поразок у півфіналах Ліги Чемпіонів та поширені сумніви в тому, що його методи можуть бути передані ліги, в якому один клуб не має доходів на 50% вище, ніж у найближчого конкурента.

В іншому місці, хоча, еліта практикує різні стилі. Там був німецький перезавантаження, ініційована менеджерами, такими як Ральф Рангнік і Юргена Клоппа в Бундеслізі, були стійкі до спини чотири, сильно натискаючи and зональної маркуванні так довго, перевела майже як новий метод.

Там був Дієго Сімеоне з стиль, який сягає своїм корінням в аргентинській традиції анти-футбол він навчився коли в молодості гравцем в Велес Сарсфиельде під Викторио Spinetto, творець стилю, коли він не має зловісний підтекст його б пізніше взяти, але просто мав на увазі режим гри криються в організації і зусиль, ніж індивідуальна майстерність.

Там був Антоніо Конте, грає його жорстко пресингувати, і сильний вплив Карло Маццоні, який також коротко тренував Гвардіола в "Брешії". Там був Макс Алегрі, розвиваючи спадщину Конте залишив його в "Ювентусі". Там були всі ці пост-Cruyffians, ті, хто брав стилі AJAX і адаптували його на свій лад: Луї Ван Гаал, Луїс Енріке, Франк де Бур, Рональд Куман, Філіп коку, Хулен Лопетеги, Пітер Bosz ...

Успіх "Реала", здавалося, що підходить для віку: у них є клуб, які зазвичай розміщені ресурси з теорії і коли один стиль не переважають, їх сороки підхід, підбираючи найбільш яскравих доступних зірок і формуючи те, що вони могли від них, могли процвітати. У верхній частині гри існує ряд підходів, якщо не обов'язково Cruyffian за походженням, то, принаймні у формі знання того, що Гвардіола довів, що це можливо. Навіть ті сторони, які не високо пресингувати довелося виробити шляхи подолання команд, які притискають їх. Тобто як культурні революції, як правило, працюють: вибух нового стилю, після розгону, як вже існуючі режими змінити себе, щоб впоратися.

Ще рано, тільки на півдорозі Прем'єр-ліги і перед плей-офф Ліги Чемпіонів вже почалися, але в цьому сезоні можна було відзначити підтвердження версії Гвардіоли після Cruyffianism. Прем'єр-Ліга в минулому сезоні домінували 3-4-2-1 Конте і нездатність команди боротися за свободу він дав два всередині-вперед, але на це питання потьмяніли поруч з набагато більш відповідні одному з як зупинити це місто.

Ще шість гравців "Челсі" в центрі оборони ролей було недостатньо, щоб зупинити Місто, коли вони виграли 1-0 на "Стемфорд Брідж" з яскравим дисплеєм у вересні. Фото: Вікторія Гайдна/ "Манчестер Сіті" через Гетті зображень

"Челсі" були першою командою протягом 53 років, щоб виграти титул через три захисника, так як їх формування за замовчуванням, і це здобуло свою дію. Не менш 17 з 20 Прем'єр-Лізі сторін почали гру в цьому сезоні з трьома захисниками, хоча є дивне почуття самозаперечення, що багато сторони використовували три центральних захисника, тому що кращий спосіб боротьби з 3-4-2-1, як і Тоттенхем показали перемоги над "Челсі" рік тому на цьому тижні, з 3-4-2-1. "Манчестер Юнайтед" в цьому сезоні, наприклад, скористалися в три захисника на чотири рази, кожен раз на боці теж грають в три захисника.

Конте сам адаптувався, так що, коли в серпні його група зустрічалися "Тоттенхем", з одного боку, хто реально переграв "Челсі" в минулому сезоні після їх перемикання на 3-4-2-1, він направив 3-5-1-1, душно загроза з двох протиборчих всередині-вперед з допомогою додаткового кронштейну. Ось здавалося простий твік для уточнення формування, які можуть бути змінені в подальшому, маючи крайні захисники так високо, як ефективно бути 3-3-3-1, але навіть шість гравців в центральній оборонної ролі було недостатньо, щоб зупинити, коли вони виграли 1: 0 на "Стемфорд Брідж" з эмфатическое подання в кінці вересня.

Строк року змінився зовсім за останні чотири місяці. Всі сумніви були щодо Гвардіоли і чи juego de posici?n може бути ефективним в Англії випарувалася. Може, це зайняло більше часу, ніж в Іспанії чи Німеччині, і це, можливо, вимагали би значних витрат, але результат такий футбол, це не тільки красиво, але і домінуючим. Все що вам залишається, це повторити успіх в Європі.

Категория: Обо всем